Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова Радянської Росії та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва, що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.

У складі студентського куреня, крім студентів Київського національного університету св. Володимира, були школярі старших класів, слухачі школи лікарських помічників і члени Бойового куреня. Студентів та школярів почали вчити стріляти за 9-10 днів перед відправкою на фронт. Наймолодшим було 14 років, найстаршим - 20.

З 27 на 28 січня вночі студентський курінь виїхав потягом в напрямі Бахмача. 29 січня вдосвіта доїхали до ст.Крути, бо вузлова ст.Бахмач була вже захоплена більшовицькими військами. Сюди надійшла частина вояків, яка залишилася з сотень юнацької військової школи після оборони шляху Гомель-Бахмач, Харків-Бахмач.

29 січня о 9-й годині ранку розпочався бій під станцією Крути (тривав до 7 годин вечора) з кількатисячним більшовицьким добре озброєним військом. У той же день о 7-й годині вечора, оцінивши складність ситуації, сотник А.Гончаренко дав наказ поступово відходити до потягу, що стояв по другий бік ст.Крути. Першою відходила студентська сотня, а потім по черзі. 

Одна чота студентів до потягом не дійшла. Вони вийшли на станцію Крути, яку вже захопили більшовики. Всіх їх було убито. Усього під Крутами полягали 290 осіб. Тут загинули сотник Омельченко, командир студентського куреня Л.Дмитренко, М.Лизогуб, О.Попович, Андріїв, Бошко-Божинський, Курик, Шерстюк, Головщук, Чижів, Кирик, Шульгін - студенти Українського національного університету ім. Св.Володимира. Серед загиблих були: Соколовський - учень шостого класу, Корпан, Ганькевич, Тарнавський - учень сьомого класу, Пипський - учень 7-го класу перед розстрілом почав співати "Ще не вмерла Україна". 

6 поранених, за наказом В.О.Антонова-Овсієнко (Верховний головнокомандуючий військ української робітничо-селянської республіки) доставили у штаб в м.Харкові; потім направили в шпиталь, звідки їм допомогли втекти. Вони емігрували до Франції та Канади. 

19 березня 1918 р. завдяки родичам було перевезено до Києва останки 27 студентів, які були вбиті на ст.Крути.
В похованні взяли участь: духовенство, студентський хор під орудою Кошиця, військовий оркестр, військові підрозділи, жителі Києва, видатні діячі Центральної Ради на чолі з Грушевським. Він сказав: "Сдержите же ваши слезы. Эти юноши положили свои головы за освобождение Отчизны и Отчизна сохранит о них добрую память на века. Славная смерть за Украину".

Битва під Крутами – один із важливих сюжетів сучасної української історичної пам’яті, який вже давно перестав сприйматись як рядова історична подія. Міф битви під Крутами є історичним образом, що має важливе значення для української колективної пам’яті та української ідентичності.